Смерековий камінь в Зачарованому краї – літній похід в Карпати

проживание и питание:

This Browser is not good enough to show HTML5 canvas. Switch to a better browser (Chrome, Firefox, IE9, Safari etc) to view the contect of this module properly

reklama pro karpaty

Смерековий камінь в Зачарованому краї – літній похід в Карпати

  • Просмотров: 5427


      Я люблю всі наші походи, але деякі з них - особливо. Ось таким насиченим, смачним, пізнавальним і просто приємним  був цей похід в Зачарований край.

     У 2009 р. Указом Президента України  створено Національний природний парк "Зачарований край", на території Іршавщини Закарпатської області.  Його площа 6101,0 га. Парк входить до складу природно-заповiдного фонду України і є рекреаційною, природоохоронною, науково-дослідною, культурно-освітньою  установою загальнодержавного значення.
     Гора Бужора (1085 м) є найвищою вершиною парку.
     87,5% всієї території парку займають ліси. Більше 90% від загальної площі лісів займає бук лісовий і тільки 7% припадає на ялину (смереку).
     Тут розташована р. Боржава - одна з приток найбільшої річки Закарпаття Тиси.
     Унікальні природні об’єкти знаходяться на території цього парку:
 •    Болото "Чорне багно" - найглибше торфове болото Українських Карпат (глибина майже 7м) площею 15 гектарів;
 •    "Зачарована долина" - заказник місцевого значення площею 150 гектарів, який має рідкісні форми скельного рельєфу. Оригінальні кам’яні глиби-утвори висотою до 100 м виникли тут у результаті водно-повітряної ерозії: Стрімчак, Кам’яний Верблюд, Кам’яна Смерека, Тронний камінь, Руїни Замку…;
 •    Букові праліси – площа яких складає 568,3 гектара, з яких 451,5 га зростають у заповідній зоні.
      Флора та фауна "Зачарованого краю" дуже багата. На території парку мешкає 58 видів тварин  та зростають 165 видів рослин, з яких  38 видів тварин  та 29 видів рослин  занесені до Червоної книги України.

     Цей похід планувався багато разів багато років підряд. І, нарешті, коли наші хлопці з Ренаткою були в іншому поході – на Драгобраті, Володя і Аня святкували 770-річчя с.Білки на Іршавщині, я займалась переїздом зі старого офісу в новий, в Мукачево відбувались події, що  здригнули всю Україну зірки лягли так, що похід все-ж-таки спланувався і відбувся. Часу на збори було обмаль – все узгоджували по телефону. Але як часто буває, експромт виявився вдалим.

     Дуже вдячна Жені (організував нам «прийом» на місці, був нашим провідником у поході до "Смерекового каменю", розповів багато цікавого і смачно посмажив форель та картоплю:))

     З Ужгорода до Іршави, далі – Осій і, нарешті,  урочище Кам’янка,  де на великій обрамленій лісом галявині ми і розбили наш наметовий табір. І пішли шукати «срібне джерело» (відразу скажу, що дякуючи добрим людям, водичку ми спробували - мінеральна, думаю містить сірку, бо має специфічний запах, але на смак - мягка і приємна), до джерела не дійшли – пізня пора була:)), та й місцина незнайома – всі вперше були тут, але лісової малинки «поклювали». Не дуже крупна, але ароматна, солоденька і рясна. Ввечері – соковитий стейк, дякуємо Віталіку і Тані, молода картопелька в солі та олії печена на шампурах – та іще смакотина! І, наймиліше – гірський оркестр, де за музикантів правили гірський потічок, ліс, пташки, цвіркуни, коники…  Ця знайома до болю лісова симфонія була, одночасно і романтичною, і класичною, і звучала тут якось зовсім по-новому. І знову небо! Таке правдиве буває лише в Карпатах! Міріади блискіток, яскраві сузір’я, падаючі зірки, серпанок прозорих химерних хмаринок, що хаотично здійснювали свій променад по нічному небі і нагадували то дракона, то корабель…
     Дуже красиве і дивне небо було тут і вдень: на перший погляд здавалося сірим, а коли вдивлялася довше - в ньому проступала синява, і воно починало голубіти все глибше, все яскравіше, все безмежніше. І те, що воно все відразу не відкривалося, а ніби трохи таїлося, робило його милим, як людину, яку любиш.

     На наступний день нас чекав похід до «Смерекового каменю», а як виявилось, до цікавих кам’яних глиб, які за формою нагадували то смереку, то трон, то верблюда, то руїни замку. Ми піднімались на вершину двох із них. Перший - нижчий, вкритий кущами чорниці (яфини) - корисними дарами Карпат поласували ми славно! Оглянули місцевість в бінокль, дякувати Жені за таку можливість, декілька фото на згадку, і далі в дорогу, до іншого «каменю». Біля підніжжя зустріли дівчаток, які хлюпались у воді і розповіли нам що, в потічку є напівриба напівжаба – «студенці», якими холодять воду чи молоко. Ми припустили, що це пуголовки, або тритони. Грот, підземні канали-ходи залиті водою, а ми піднімаємось на верх. Сказати піднімаємось, нічого не сказати – ми виповзали на чотирьох. Хлопці з фото технікою, ми - з рюкзаками. Враження двоякі – чудові пейзажі навкруги і запаморочення голови від висоти, ну дууууууууже високо!!! Спустились вниз до потічка з іншої сторони, помилувались гарненьким водоспадом, перекусили і назад в табір. По дорозі проходили повз березові гаї – старі могутні берези, висока трава і папоротник складали неймовірні картини з казок. Милувались дружніми обіймами беріз і бука – ніби з одного кореня росли  двійнята, а далі шестерня – бук і п’ять берізок сплелись воєдино. Вийшли на лісову галявину і попали в суничний рай – і зрозуміли, що край цей і справді зачарований! Суницю їли довго і несамовито – не дуже гарне слово, але дуже чітко передає ту картину: і хлопці і дівчата на четвереньках годину не могли відірватись від суничного поля. Тут же збирали трави для чаю на зиму.
     По традиції:)), коли повертались у табір трохи заблукали. До старих штолень підніматись сил вже не було. В табір прийшли пізно, на вечерю – макарони по-флотськи (я макарони не люблю, але не любити похідні макарони по-флотськи від Ігоря НЕ-МОЖ-ЛИ-ВО! На десерт – смаколики від Ренатки – її печиво різних форм і розмірів, і дуже смачне. Зробили заготовку для бограча:)) і спати.

     Кожного дня ранішні водні процедури у свіжій проточній воді веселого гірського потіка, а окрім цього, ще одна дуже приємна і корисна процедура – ходіння босоніж вранці по рясній теплій росі. І ще один момент: мягеньку смачнючу воду пила з потічків - ох і приємна ця вода з ароматом свіжості, чистоти і... вікової мудрості! 

     На третій день стало душно і ми влаштували собі спа-день: вдоволю накупались в гірському потоці, а ввечері купались в чані на туристичному комплексі «Смерековий камінь»,  (тут його величають кельтсько-дакійською купальнею з термальною водою). Кажуть, що є лише моменти істини – справжнього щастя, так от, мій момент:)) щастя тривав одну годину з половиною!!! Тільки уявіть собі! великий чан, наповнений кремнієвою водою, обкладений каменем, стоїть на відкритому просторі на мальовничому березі потічка, поруч басейн, справді з кришталево чистою мінеральною прохолодною водою; кругом шумить ліс і йде рясний літній дощ (я просто обожнюю дощ, особливо літній!). Ми парились в чані, занурювались в потічок, плавали в басейні, лягали на дерев’яні лежаки біля басейна і дощ балував нас супер приємним точковим масажем (за визначенням Балежки). ЛЯПОТА! Години нам забракло, щоб насолодитись життям:)), купання в чані під дощем зайняло півтора години. Дощ, до речі, йшов рівно 1,5 год! Розслабились так, що ноги реально почали підкошуватись, координація рухів порушилась, по тілу розійшлось приємне тепло і «ватність». Ех, як мені щиро шкода тих, хто не знає який це кайф! – купання в чані з термально-мінеральною водою в лісі в горах на березі річки.


     Банк позитивних емоцій наповнили щедро!

    Наступного дня знайомились з місцевими туристичними об’єктами і були приємно вражені – не дуже великі, але затишні і гарненькі, з чудовими краєвидами – хороші садиби, міні-готелі для відпочинку. З чистою совістю:)) раджу всім охочим гарно відпочити.

    Далі переїзд в с.Білки, поїздка «на край світу» в форелеве господарство (насправді, за селом Імстичево, але - це окрема історія!). Нові знайомства, форель на мангалі, печена картопля, нічні гостювання-спілкування з добродушними галасливими і такими безпосередніми! місцевими жителями, нічліг (дякую Марійці за гостинність). На сніданок – підбивана диня, вперше їла таку страву, але відразу зрозуміла, що вона гарантовано ввійде в моє меню – смачно і швидко готувати. Стомлені, але задоволені, з гостинцями з Карпат та від місцевих людей ми вирушили на Ужгород. Поїхали дружною компанією через центр Білок і там нам люб’язно зробили невелику екскурсію, за що дуже вдячна. Не забули і в Джублик заїхати за водою, а в Коропець за хлібом, до речі, там до цих пір хліб печуть на дровах.

     Впевнено можу сказати: якщо так відпочивати якомога частіше, життя буде просто приголомшливим; чого собі, своїм друзям і всім хорошим людям бажаю від душі! 

 

 


Facebook
Vkontakte

Поиск туробъекта

Новости

Отзывы


  • Татьяна Островская 03.12.2019 11:01
    Самой большой удачей в этом путешествии мы считаем встречу с гидом Оксаной Недзельской - необычайно интересным, увлеченным, образованным профессионалом и совершенно потрясающим человеком. Ее сопровождение позволило нам не только узнать Закарпатье, но и познакомится с невероятными людьми, которых ...

    Подробнее...

     
  • Виктория из Бреста 14.11.2019 07:38
    Огромное спасибо ТФ "Про Карпаты" за то, что открыли нам чудесный мир Закарпатья! Несмотря на непогоду в первый день, вся группа (35 человек)осталас ь очень довольна. Благодаря четко организованной работы специалистов Про Карпаты, набрались таких впечатлений и положительных эмоций, что хочется приехать ...

    Подробнее...

     
  • postowensky 29.10.2019 12:43
    Дуже вдячні організаторам за цікаві екскурсії, да і взагалі за організацію туру. Все сподобалося: поїздки, підбір закладів харчування, місце проживання

    Подробнее...